Розмова...

                                

                                      Підійшло дівча до мене.

                                      Років з пять, можливо їй.

Й запитала: "А що треба,

Щоб було стільки котів?

Щоб сиділи у підїзду 

Й не боялися людей.."

"Треба їм приносить їсти 

Й цінувати, як дітей!"

"А чи є у Вас дитина?" - 

Запитало знов дівча;

Заглянула в очі щиро.

"Ні, наразі ще нема.

А чому одна ідеш ти?

                                Чом без догляду рідні?"

"А вони мені навіщо?

  ... З курсів, бісер де плести.

      Для книжок плели закладки - 

Бджілку я собі сплела!"

Й засмутилося дівчатко,

Що прикрас іще нема...

Подивилася маленька,

Що вже мама вигляда.

"Побіжу вже я скоренько,

Бо сваритись буде ма!"

 Photos and poem by Arnelika